Ранній початок реабілітації після хвороби або травми

Чому не можна відкладати одужання після хвороби

Після важкої хвороби, операції або травми людина часто думає: спочатку долікуюся, потім почну рухатися. На ділі це працює навпаки. Тіло і мозок найкраще відгукуються на перші вправи саме в перші дні, а не через місяць, коли м’язи вже ослабли, а суглоби розучилися згинатися на всю амплітуду. Далі розберемо, що тіло втрачає, якщо довго лежати без руху після операції, чому після інсульту дорогий кожен день, з яких частин складається шлях до одужання, хто в ньому бере участь і які помилки найчастіше відкидають людину назад.

Наслідки тривалої відсутності руху після операції

Кому особливо потрібен нагляд після операції

У літньої людини наслідки тривалого лежання накопичуються швидше, ніж у молодої: навіть кілька днів без руху можуть забрати сили, які накопичувалися роками, а повернути їх вийде куди повільніше. Родичі часто фізично не можуть перебувати поруч кожен день, щоб піднімати людину на ноги, стежити за навантаженням і вчасно помічати, що щось пішло не так. Кожен день без нагляду додає щось своє: то людина побаялася встати одна і просиділа в ліжку зайву добу, то спробувала дійти до кухні сама і оступилася, то пропустила час, коли потрібно було розім’яти ногу. Жоден із цих випадків сам по собі не виглядає бідою, але разом вони відкочують одужання на тижні назад. Саме тому багато сімей шукають місце, де займаються відновленням після операцій у будинку престарілих Дніпро – там за людиною наглядають кожен день, а не тільки у вихідні, коли виходить вирватися.

Що відбувається з тілом, якщо довго не рухатися

Поки людина лежить і чекає повного загоєння, тіло не відпочиває – воно втрачає те, що встигло набрати за роки. М’язи слабшають уже через кілька днів без навантаження, суглоби забувають, як згинатися на повну амплітуду, кров починає застоюватися в ногах. До цього додається страх: людина боїться встати, щоб не нашкодити собі, і чим довше вона не рухається, тим сильніше цей страх укорінюється.

М’язи втрачають силу швидше, ніж здається – уже через тиждень без навантаження помітна частина м’язової маси йде, а повернути її вийде далеко не за тиждень.
Суглоби застигають – якщо коліно або плече довго не згинати, зв’язки навколо нього коротшають, і потім кожен рух дається з болем.
Кров застоюється в ногах – тривала нерухомість згущує кров, через це з’являються тромби, а це вже загроза життю.
З’являється страх перед рухом – людина одного разу відчула біль при спробі встати і з того часу уникає різких дій, хоча саме рух і допоміг би швидше прийти в норму.

Чому рух після операції йде на користь

Фахівці не дарма твердять про значення раннього початку руху після операції – навіть п’ять хвилин легкої ходьби по палаті в перший день зберігають м’язам роботу, а суглобам гнучкість. Лікувальна фізкультура після травм у такі моменти не розкіш, а необхідність, яка не дає м’язам розучитися працювати. Чим раніше людина робить перші кроки, нехай невпевнені і короткі, тим менше потім доведеться надолужувати. Навіть просте стискання кулака або згинання стопи під наглядом медсестри в перший день після операції запускає роботу, яку потім легше продовжувати, ніж починати заново після тижня мовчання тіла.

Одужання після інсульту і ранні заняття

Що відбувається з мозком після інсульту

Після порушення кровообігу в мозку частина нервових клітин перестає працювати. Але сусідні ділянки мозку здатні поступово взяти на себе частину їхньої роботи – повільно, через повторення одних і тих самих рухів і слів, мозок заново прокладає доріжки туди, куди раніше команда від нього доходила без зусиль. Перші дні тут особливо дорогі: чим раніше рука або нога починають отримувати хоч якесь навантаження, тим швидше мозок згадує, що цією частиною тіла взагалі можна керувати. Якщо залишити руку або ногу зовсім без руху на тижні, доріжка до них зарастає ще сильніше, і потім рука або нога довше приходять у норму.

Ранні заняття повертають мову і рухи

Лікарі давно сперечаються, відповідний час для початку реабілітації після інсульту – це перша доба чи все ж кілька днів очікування, поки людині не стане спокійніше. Підсумок таких суперечок майже завжди один: як тільки життю нічого не загрожує, будь-який рух, навіть пасивне згинання руки медсестрою, йде на користь.

Мова повертається швидше – логопед підбирає вправи, які змушують мозок шукати інші шляхи до потрібних слів, і чим раніше почати, тим більше таких шляхів вийде знайти.
Рухи стають упевненішими – фізіотерапевт вчить заново керувати рукою або ногой, поки зв’язки між мозком і м’язами ще не забулися остаточно.
Пам’ять тренується нарівні з тілом – прості вправи на запам’ятовування чисел або предметів повертають людині впевненість, що голова працює не гірше, ніж раніше.
Людина знову вчиться обслуговувати себе сама – застебнути ґудзик, налити чай, дійти до ванної – з цього часто починається повернення до звичайного життя.
Рівновага повертається через ходьбу з підтримкою – спочатку за руку з інструктором, потім з тростиною, потім самостійно; кожен наступний крок дається впевненіше, якщо попередній уже вдався.

Запишіться на безкоштовну екскурсію!

Вибір будинку престарілих для вашої близької людини - відповідальне завдання. Подивіться своїми очима на умови в наших пансіонатах, познайомтеся з персоналом.

Рідні часто недооцінюють, наскільки вони можуть допомогти у ці тижні. Навіть звичайна розмова – що було на сніданок, яка сьогодні погода – змушує мовленнєві центри мозку працювати, а не мовчати в очікуванні, поки все налагодиться само собою.

Рання реабілітація і повернення до звичайного життя йдуть пліч-о-пліч: чим швидше починаються перші заняття, тим реальніший шанс знову готувати собі їжу, вдягатися і гуляти самостійно.

З яких частин складається шлях до одужання

Чому один вид занять рідко працює сам по собі

Фахівці зазвичай поєднують різні напрямки, а не покладаються на один. Поєднання методів у реабілітації діє не на одну проблему, а одразу на тіло, дихання та настрій людини.

Лікувальна гімнастика повертає м’язам силу і вчить тіло рухатися заново, крок за кроком.
Дихальні вправи допомагають легеням працювати в повну силу після тривалого лежання або операції на грудях.
Масаж знімає спазм у м’язах, які занадто довго були нерухомі, і покращує приплив крові до них.
Робота з психологом повертає те, що часто втрачається непомітно, – віру в себе і бажання займатися далі.

Де складають такий особистий план для літньої людини

Літній людині складно щодня їздити на процедури до різних фахівців – дорога сама по собі відбирає сили, які потрібні для занять. Приватний пансіонат для літніх людей з підтримкою в реабілітації в Дніпрі вирішує цю трудність інакше: команда фахівців працює на одній території, а розклад занять підлаштовують під людину, а не навпаки. Ранкова гімнастика, денний масаж і вечірня прогулянка йдуть за одним розпорядком кожен день, і людині не доводиться підлаштовувати весь свій тиждень під візити до різних фахівців у різних кінцях міста.

Хто входить до команди, яка допомагає після важкої хвороби

За одужанням зазвичай стежить ціла група людей: лікар, інструктор з лікувальної фізкультури, фізіотерапевт, масажист і психолог. Фахівці, які допомагають після важких хвороб, рідко працюють поодинці – вони постійно радяться один з одним, щоб навантаження не було ні занадто слабким, ні занадто важким. Інструктор з лікувальної фізкультури стежить, щоб кожен рух не нашкодив, фізіотерапевт додає процедури, які прискорюють загоєння, а масажист знімає м’язове напруження, яке накопичилося за тижні нерухомості.

Чому план відновлення пишуть окремо під кожну людину

Дві людини після одного й того ж перелому можуть одужувати зовсім по-різному – у одного міцніші кістки, у іншого більше сил духу. Тому індивідуальна програма реабілітації складається тільки після того, как фахівці оцінять, з чим саме доведеться працювати. Людині з хворим серцем навантаження нарощують помітно повільніше, ніж міцній молодій людині після того ж перелому – інакше заняття принесуть більше шкоди, ніж користі. Готових шаблонів тут не буває.

Психологічна підтримка та часті помилки на шляху до одужання

Чому тривога і страх заважають одужувати

Після важкої хвороби людина часто стикається не тільки зі слабкістю тіла, але й з тривогою, страхом повторення і відчуттям, що вона більше ні на що не здатна. Психологічна підтримка під час реабілітації допомагає не сховати ці почуття, а прожити їх і повернути віру в себе – і тоді людина знову хоче займатися, а не лежати. Іноді досить просто вимовити ці почуття вголос у розмові з близькою людиною або психологом, щоб вони перестали тиснути так сильно і поступилися місцем звичайній упертості – тій самій, яка допомагає встати і спробувати ще раз.

Помилки, які заважають одужанню

Чекати, поки біль пройде повністю – найчастіша помилка. Поки людина чекає ідеального самопочуття, м’язи слабшають ще більше, а час, який можна було витратити на перші легкі рухи, іде марно.
Збільшувати навантаження самостійно – без поради фахівця зайва вправа може повернути людину туди, звідки вона тільки почала вибиратися.
Зупинятися після перших успіхів – мабуть, найприкріша. Продовження занять після перших поліпшень закріплює результат, а кинуті на півдорозі заняття часто відкидають людину на кілька тижнів назад.

Кому особливо потрібна допомога поруч кожен день

Літня людина після хвороби часто залишається один на один з тим, що раніше давалося легко: піднятися з ліжка, дійти до кухни, вдягнутися без чиєїсь руки поруч. Рідні не завжди можуть сидіти поруч добу безперервно – робота, свої справи, свої сили також не безмежні. Тут виручає допомога в реабілітації після хвороби в приватному пансіонаті Дніпро – поруч із людиною постійно є хтось, хто помітить, якщо стало гірше, і підтримає, якщо вийшло зробити на крок більше, ніж учора. Для родичів, які не можуть забезпечити такий нагляд самі, допомога в реабілітації в будинку престарілих часто виявляється єдиним способом не залишити близьку людину одну саме в ті тижні, коли сьогодні краще, а завтра важче.

Тіло слухається швидше, якщо почати рухатися, поки воно ще пам’ятає, як це робити. Не чекайте повного зникнення болю і відповідного моменту – чим раніше почнуться перші кроки, тим коротшим буде шлях назад до звичайного життя.