Хвороба Паркінсона: узгоджена програма лікування

Щорічно майже 8000 людей в Україні страждають від хвороби Паркінсона, і нині страждають понад 90 000 людей. Чоловіки трохи частіше страждають від цього захворювання, особливо після 60 років. На жаль, це захворювання дедалі частіше діагностується у молодших людей – після 40 і навіть 30 років. Причиною швидкого зростання захворюваності з року в рік є не лише старіння суспільства, а й забруднення довкілля та широке використання пестицидів у сільському господарстві.

Догляд за літніми людьми з хворобою паркінсона

Хвороба Паркінсона є нейродегенеративним захворюванням, і його причини включають, серед іншого: загибель нервових клітин чорної субстанції головного мозку, відповідальних за вироблення дофаміну.

Дофамін – це нейромедіатор, дія якого в людському мозку визначає правильне функціонування м’язів, пози та рухів. При хворобі Паркінсона концентрація дофаміну у мозку знижується. Це призводить до появи таких симптомів, як уповільнення рухів, ригідність м’язів, збіднена міміка та тремор рук. З розвитком хвороби Паркінсона і з часом з’являються такі додаткові симптоми:

порушення рівноваги,
характерний нахилений вперед силует
труднощі при виконанні повсякденних дій, таких як миття, прийом їжі та вдягання.

Стає необхідною допомога та турбота з боку інших людей.

Хвороба Паркінсона прогресує.

У міру розвитку зміни у головному мозку посилюються, а симптоми поглиблюються. Перебіг захворювання можна розділити на чотири періоди:

Доклінічний період до появи типових рухових симптомів, таких як повільність, ригідність м’язів або тремор. Переважна більшість пацієнтів відчувають симптоми, що передують руховим розладам. До них належать: порушення нюху, різкі рухи кінцівок та крик під час сну, знижений настрій.
Ранній період, коли рухові симптоми виникають і ще виражені слабо. Це період, коли пацієнти найкраще реагують на фармакологічне лікування.
Проміжний період, у якому посилюються рухові симптоми та порушуються когнітивні функції. Додатково спостерігаються: порушення рівноваги, характерний нахилений вперед силует і труднощі при виконанні повсякденних дій, таких як умивання, прийом їжі та вдягання. Допомога інших людей стає все більш необхідною.
Пізній (запущений) період, у якому хворий потребує постійного, цілодобового догляду з боку інших людей. За оцінками, в Україні близько 20% пацієнтів із хворобою Паркінсона перебувають на цій стадії захворювання.

Хвороба Паркінсона хоч і не скорочує суттєво тривалість життя, але суттєво впливає на її якість. Для підтримки хорошої якості життя дуже важливо розпочати ефективне симптоматичне лікування на ранній стадії захворювання, що дозволяє контролювати симптоми захворювання протягом багатьох років. Завдяки цьому хвора людина може бути професійно активною і продовжувати більшу частину своєї діяльності. На початку лікування пацієнти зазвичай спостерігають сприятливу дію препаратів протягом дня. Однак при запущеній формі захворювання вони функціонують коротший період часу.

Запишіться на безкоштовну екскурсію!

Вибір будинку престарілих для вашої близької людини - відповідальне завдання. Подивіться своїми очима на умови в наших пансіонатах, познайомтеся з персоналом.

Симптоми захворювання, такі як тремор, сповільненість рухів або проблеми з ходьбою можуть з’явитися до прийому пацієнтом чергової дози препарату. На пізніх стадіях хвороби Паркінсона пацієнти також можуть відчувати мимовільні рухи голови, рук і тулуба, так звані дискінезії, які часто завдають маси клопоту. Щоб скоротити періоди, протягом яких ліки не діють, і зменшити тяжкість дискінезії, ваш лікар може змінити дозу ліків і час їх прийому. У фармакотерапії хвороби Паркінсона використовуються такі препарати:

леводопа, яка потрапляє з крові в мозок, де перетворюється на дофамін;
препарати, що уповільнюють розпад дофаміну;
препарати, які безпосередньо діють на дофамінові рецептори (так звані агоністи дофаміну).

«Коли фармакологічного лікування стає недостатньо, пацієнтам може бути запропоновано хірургічне лікування.Рекомендований нейрохірургічний метод – глибока стимуляція мозку (DBS), яка передбачає імплантацію електродів у певні області мозку. У поєднанні з фармакотерапією, що триває, ця терапія покращує повсякденне функціонування пацієнта. При запущених формах хвороби Паркінсона також застосовують інфузійне лікування ентеральним введенням леводопи або підшкірним введенням апоморфіну».

Лікування DBS – дорога процедура, яка може принести поліпшення лише за належної кваліфікації пацієнта. Необхідно пам’ятати, що імплантація електродів – це ще не все, потрібно ще й правильно запрограмувати стимулятор, а потім тривалий час спостерігати за станом пацієнта. Необхідно організувати принципи цього лікування так, щоб не витрачати гроші без потреби та щоб пацієнти отримали від нього максимальну користь. Більше того, як пацієнти, ми хотіли б у рамках лікарських програм мати доступ до того, що вже доступно в інших країнах ЄС для лікування запущеної хвороби Паркінсона: нового інфузійного методу з підшкірним введенням леводопи або сучасної помпи для введення апоморфіну. Тим більше, що ці методи призначені для дуже вузької групи пацієнтів: лише кілька сотень людей в Україні».

За даними Українського неврологічного товариства, в Україні доступ до базової фармакотерапії хвороби Паркінсона хороший і не відрізняється від європейських та світових стандартів. Набагато гірша ситуація з доступом до неврологів, ранньою діагностикою та реабілітацією. Організація догляду за хворими потребує серйозних змін.

Стаціонарна реабілітація людей похилого віку в пансіонаті «Затишок» Дніпро

Лікування хвороби Паркінсона потребує співпраці багатьох фахівців, зокрема: невролог, психіатр, психолог, логопед, дієтолог, уролог, реабілітолог. Тому допомога має координуватися у вибраних референтних центрах та включати усі елементи терапії – фармакологічне лікування, хірургічне лікування та спеціалізовану реабілітацію. Програма скоординованої спеціалізованої допомоги (KOS) була б найкращою формою лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона з фармакоекономічної точки зору. Така комплексна допомога також буде корисною для пацієнтів, які нині звертаються за спеціалізованою допомогою до системи охорони здоров’я. Однак послідовна система мережі центрів запропонує пацієнту чіткі шляхи, адаптовані до різних стадій захворювання та методів лікування, що змінюються під час його перебігу».