Реабілітація після інфаркту у 3 етапи

У середньому від серцевого нападу помирають 15 000 людей на рік, а серед людей, які перенесли інфаркт та вижили, – кожен п’ятий пацієнт помирає протягом першого року після події. Статистика жахлива, але подібні ситуації можна запобігти. Що вам слід робити? Крім того, застосовувати відповідним чином підібрану кардіореабілітацію.

Реабілітація після інфаркту – коли вона потрібна?

Врятування життя після серцевого нападу або інших серцево-судинних захворювань – це лише початок довгого шляху. Для збереження якості життя та комфорту функціонування, а також повернення до повноцінної фізичної форми необхідно проводити кардіореабілітацію. Цей процес необхідний для кожного пацієнта. Для початку реабілітації необхідно оцінити стабільність стану та згоду пацієнта.

Цілі кардіореабілітації

Основними цілями кардіореабілітації є:

профілактика серцево-судинних захворювань
поліпшення якості життя,
поліпшення функціонування пацієнтів,
обмеження прогресування захворювання,
зниження смертності від хвороб системи кровообігу,
навчання самоконтролю симптомів та перебігу захворювання,
покращення психічного стану та соціального стану
зменшення порушень, пов’язаних із супутніми захворюваннями,
підтримка професійної діяльності.

Реабілітація після інфаркту в приватному будинку для літніх людей у Дніпрі

Три етапи кардіореабілітації

Лікар вирішує, чи можна пацієнту приступати до кожного етапу реабілітації. Пацієнта оглядають щодня перед початком занять у лікарні, а також у пансіонаті для людей похилого віку або денному відділенні, якщо він віднесений до групи високого ризику щодо ускладнень.

Перш ніж скласти програму вправ, фізіотерапевт проводить функціональну оцінку. Деякі функції також оцінюються щоразу перед початком вправ.

До найбільш популярних тестів, що оцінюють функціональний стан, відносяться:

тест шестихвилинної ходьби,
тест із фізичним навантаженням,
спіроергометричний тест.

Після комплексного обстеження розпочинається процес кардіореабілітації, який фактично триває все життя.

Перший етап

Цей етап стосується перебування пацієнта у стаціонарі. Суворих вказівок про те, як довго триватиме цей етап, немає, тому що ми починаємо його якомога раніше (навіть у палаті інтенсивної терапії) і закінчуємо при виписці пацієнта зі стаціонару.

Будинок для літніх Дніпро

У цей період діє принцип поступової мобілізації хворого.Частота визначається наявністю факторів ризику ускладнень, таких як:

низька фракція викиду,
симптоми застійної серцевої недостатності,
великі сегментарні порушення скоротливості лівого шлуночка,
наявність дискінезії чи аневризми лівого желудочка,
наявність тромбу в лівому шлуночку,
попередня зупинка серця або небезпечні шлуночкові аритмії у гострій фазі захворювання,
гострий шок, набряк легень, тромбоемболія
зміни коронарних судин,
коронарні недуги при незначному фізичному навантаженні.

Запишіться на безкоштовну екскурсію!

Вибір будинку престарілих для вашої близької людини - відповідальне завдання. Подивіться своїми очима на умови в наших пансіонатах, познайомтеся з персоналом.

На першому етапі вводяться дихальна гімнастика, вправи на розслаблення та повільна мобілізація хворого – спочатку сидіння на ліжку, потім встання та ходіння навколо ліжка.

На цьому етапі існують три моделі поведінки – А1, А2 та Б.

МОДЕЛЬ А1 – триває 4 – 7 днів, для хворих на нестабільну ІХС, після перенесеного інфаркту міокарда без підйому або з підйомом, але без суттєвого порушення функції лівого шлуночка.

МОДЕЛЬ А2 – триває 7 – 10 днів, для хворих після інфаркту міокарда з підйомом сегмента та значним порушенням функції лівого шлуночка.

МОДЕЛЬ Б – триває більше 10 днів у хворих з ускладненим інфарктом, значним порушенням функції лівого шлуночка та симптомами серцевої недостатності.

Наприкінці цього етапу, тобто.перед випискою зі стаціонару проводиться проба з фізичним навантаженням, що дозволяє оцінити фізичну підготовленість пацієнта і за результатом дати йому право на подальшу реабілітацію. Навантажувальний тест проводиться до помірної втоми (13 балів за шкалою Борга) або 70% максимальної частоти серцевих скорочень.

Другий етап

Другий етап має розпочатися протягом 14-го дня після виписки зі стаціонару. Тривалість цього етапу становить 4 – 12 тижнів і може проводитись у кардіореабілітаційних відділеннях, санаторіях, кардіологічних відділеннях санаторіїв або приватних пансіонатах.

Залежно від ступеня толерантності до фізичного навантаження та факторів ризику ускладнень ми вибираємо модель реабілітації – А, B, С чи D.

МОДЕЛЬ А – призначена для пацієнтів з низьким ризиком серцево-судинних ускладнень, тобто. пацієнтів без дисфункції лівого шлуночка, без ішемії, з нормальною гемодинамічною відповіддю та після неускладненого інфаркту. Пацієнти цієї групи повинні мати хорошу фізичну працездатність. Їм рекомендуються безперервні тренування на витривалість 3 – 5 разів на тиждень тривалістю 60 – 90 хвилин, інтенсивністю 60 – 80%. Додатково короткі тренування з обтяженнями 2 – 3 рази на тиждень 2 – 3 серії вправ за сеанс та загальні фітнес – вправи 5 разів на тиждень.

МОДЕЛЬ B – застосовується до пацієнтів із середнім ризиком серцево-судинних ускладнень. Ця модель може бути застосована до пацієнтів з помірною дисфункцією лівого шлуночка та ішемією, що виникає під час фізичного навантаження. Ці пацієнти повинні мати середню чи хорошу фізичну працездатність. Реабілітація у цій моделі заснована на безперервних чи інтервальних тренуваннях на витривалість 3 – 5 разів на тиждень. Інтенсивність цих тренувань становить 50 – 60% вашого резерву серцевого ритму або 50% вашого максимального навантаження.

Стаціонарна реабілітація в пансіонаті Дніпро

МОДЕЛЬ С – призначена для пацієнтів із середнім ризиком серцево-судинних ускладнень (тобто.пацієнтів з помірною дисфункцією лівого шлуночка та ішемією, що виникає при фізичному навантаженні), мають низьку фізичну працездатність і для пацієнтів з високим ризиком ускладнень, але з хорошими показниками. Ця модель передбачає інтервальні тренування на витривалість 3 – 5 разів на тиждень для першої групи пацієнтів. Одне тренування має тривати 45 хвилин, та її інтенсивність має перевищувати 40 – 50% резерву серцевого ритму чи 40 – 50% максимального навантаження. У цій моделі люди із групи високого ризику виконують лише комплекс загальнофізичних вправ 5 днів на тиждень.

МОДЕЛЬ D – стосується двох груп пацієнтів: із середнім ризиком ускладнень та дуже низькою фізичною працездатністю та пацієнтів з високим ризиком та працездатністю нижче. Модель D передбачає індивідуально підібрані для пацієнта вправи, що виконуються 3-5 разів на тиждень. Кожне заняття триває 30-45 хвилин, вправи виконуються з інтенсивністю менше 20% резерву серцевого ритму або менше 15% збільшення частоти пульсу в стані спокою.

Третій етап

Третій етап триває від закінчення стаціонарного лікування до кінця життя хворого. Цей період призначений для:

покращення толерантності до фізичного навантаження,
підтримка поточного ефекту реабілітації,
зниження ризику повторних серцевих нападів.

На цьому етапі регулярна фізична активність надзвичайно важлива і не повинна бути тягарем. Як і на попередньому етапі, ми маємо чотири моделі реабілітації – модель A, B, C і D.

МОДЕЛЬ А – тренується 3 рази на тиждень по 45 – 60 хвилин. Рекомендуються інтервальні тренування, безперервні тренування, вправи з обтяженнями, командні види спорту, ходьба, їзда на велосипеді та плавання.

МОДЕЛЬ B – також включає 3 тренування на тиждень, спочатку по 30 хвилин, а потім поступово збільшується до 60 хвилин за сесію. Рекомендовані види діяльності включають: інтервальні тренування, групові заняття, ходьбу, плавання та їзду на велосипеді. Інтенсивність має бути нижчою, ніж у моделі А.

МОДЕЛЬ З – це 3 тренування на тиждень по 30 – 45 хвилин кожне. Рекомендується виконувати інтервальні тренування під контролем ЕКГ, а також індивідуальні та групові вправи, але з низькою інтенсивністю.

МОДЕЛЬ D – це вправи, що визначаються та виконуються виключно індивідуально.

Незалежно від представленої моделі, не забувайте регулярно займатися спортом на свіжому повітрі. Рекомендується ходьба, мінімальна доза – 3 заняття на тиждень по 30 хвилин кожне.